Сторінка медсестри

Сестра медична закладу - 

                      Паращенко Світлана Василівна 

Основними напрямками роботи медичного кабінету є:

• організація заходів з охорони здоров’я дітей дошкільного віку;
• контроль за дотримання санітарно – гігієнічних норм;
• здійснення нагляду за харчуванням;
• просвітницька робота з батьками вихованців;
• проведення «С» – вітамінізації;
• контроль за організацією фізкультурно – оздоровчої роботи з дошкільниками.

          ЯК НЕ ЗАХВОРІТИ В ДИТСАДКУ

З точки зору медицини, віддавати дитину в дитячий дошкільний заклад треба або в 3 місяці (як це відбувалося 30 років тому, коли мами майже відразу виходили на роботу), або в 4.5 роки. На перший варіант навряд чи хто-небудь сьогодні погодиться. Тому розберемо другий варіант, який є кращим.

   У чому, власне, головна небезпека?У зануренні вашої домашньої дитини в агресивне вірусно-мікробне середовище, яке, до того ж, кожні 3-4 тижні оновлюється. Для того, щоб протистояти цьому середовищу, потрібно мати добре працюючу імунну систему, яка дозріває більш-менш до зазначеного терміну. ​​

  Крім цього (і це дуже важливо) дитина до цього часу дозріває для психологічної роботи з нею – ви можете переконати її в необхідності вашого вчинку, та й вона сама тягнеться до однолітків, шукає спілкування. Дитячий сад швидше стане для неї джерелом позитивних емоцій, що саме по собі сприяє боротьбі з інфекцією.Дитина постійно плаче, знаходиться в стані стресу від розлуки з батьками – відмінна здобич для вірусів і мікробів.

 Але чи можна що-небудь зробити, якщо необхідно віддати дитину в дитячий заклад раніше? Думаю, що так.

  У першу чергу хочеться сказати про загартовування. Адже тривале перебування дитини на свіжому повітрі, чисте і прохолодне повітря в кімнатах, бігання босоніж по підлозі і т. д. – повинні увійти в життя вашої дитини якомога раніше, тим більше якщо ви заздалегідь знаєте, що їй належить рано піти в дитячу установу.

  Ще одна важлива деталь – привчайте, наскільки можливо, свою дитину до контактів з іншими дітьми (запрошуйте їх у гості, спілкуйтеся на дитячих майданчиках і т.д.). Малюк отримує психологічний досвід – і одночасно тренується його імунна система.

 Нарешті, існує і медикаментозний метод зміцнення імунітету, своєрідні щеплення проти вірусів і мікробів, найчастіше викликають респіраторно-вірусні захворювання – головний бич дітей, що пішли в дитячий заклад. До таких препаратів відноситься, наприклад, Рибомуніл, IRS-19 та ряд інших.

 Головна особливість цих препаратів полягає в тому, що вони містять ДНК мікробів і вірусів та їх оболонок, що викликають утворення як негайного, так і відстроченого імунітету. На відміну від багатьох інших імуномодуляторів подібні препарати нешкідливі, тому що підвищують опірність організму до вірусів і мікробів природним чином.

  Існують і інші маленькі хитрощі промивання носоглотки дитини 0,85-1% розчином кухонної солі після приходу з дитячого закладу, змазування зовнішніх відділів носових ходів оксоліновою мазю, вітамінізація організму.

 І ще одне. Якщо дитина все-таки захворіла, не тримайте її у будинку 3-4 тижні. Досить кількох днів. Адже за місяць в дитячому колективі з’являться вже інші віруси і мікроби, перед якими ваша дитина беззахисна, і можливий новий спалах хвороби.

Однак якщо респіраторні захворювання протікають важко, ускладнюються астматичним синдромом, якщо загострюються хронічні захворювання, подумайте, чи варте відвідування дитячого садка, подальших проблем зі здоров’ям.

                                   

ОСОБИСТА ГІГІЄНА ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

У людини ставлення до власного здоров'я формується з дитинства. Велике значення у збереженні та зміцненні здоров'я дитини має гігієнічне навчання та виховання. Це – обов’язок батьків.

Особиста гігієна - це догляд за своїм тілом та дотримання його в чистоті. Шкіра захищає тіло людини від хвороб. Коли дитина бігає, стрибає, їй стає жарко і на шкірі з'являються крапельки поту. Крім того, на шкірі є тонкий шар жиру, так званого шкірного сала. Якщо шкіру довго не мити, на ній накопичуються жир і піт, де і затримуються частки пилу. Так, шкіра стає брудною, грубою і перестає захищати тіло. 

Щоранку діти повинні вмиватися: мити обличчя, руки, шию, вуха. Також необхідно робити це після прогулянок та увечері. Для процедури вмивання варто заздалегідь приготувати рушник і мило, за відсутності крана з водопровідною водою – кувшин або таз. Рушник слід вішати на гачок, а не накидати собі на шию чи плечі, бо на нього під

час умивання потраплятимуть бризки води і він буде мокрим і брудним. Умиватися краще роздягненим до поясу або в трусиках та майці. Спочатку варто гарно вимити руки з милом під струменем води, але в жодному випадку не мити руки в ємності. Руки слід намилювати один-два рази з обох боків та між пальцями, потім добре змити мильну піну та перевірити чистоту нігтів. І лише тоді, уже чистими руками, мити обличчя, вуха та шию. Після вмивання необхідно витертися насухо чистим, сухим рушником, який в кожної дитини має бути особистим. Якщо дитина добре вмивалася, то рушник залишатиметься чистим. 

Починаючи з чотирьох років, дитина має навчитися самостійно мити обличчя, вуха, верхню частину грудей і руки до ліктів, а з 5-7 – річного віку обтиратися до поясу. Варто допомогти дитині після вмивання гарно розтертися рушником до відчуття приємної теплоти.

Перед сном обов’язковим є миття ніг, тому що на них дуже сильно потіє шкіра і накопичується бруд. Якщо не мити ноги щодня, носити брудні шкарпетки, панчохи, то це все сприяє появі попрілостей та натирань, а також може призвести до виникнення грибкових захворювань. Після миття ноги необхідно ретельно витерти рушником, який спеціально призначений для цієї процедури.

Неоціненне значення має вечірній душ. Так, водні процедури ввечері мають не лише гігієнічне значення, але й сприяють загартуванню, добре впливають на нервову систему та сприяють швидкому засипанню.

Рекомендується старанно мити волосся, тому що на ньому накопичується багато шкірного жиру, бруду і пилу. Обов’язковою є гігієна нігтів на пальцях рук і ніг. Під довгими нігтями, зазвичай, накопичується бруд і видалити його важко, тому раз на тиждень нігті необхідно акуратно підрізати. В жодному випадку не можна гризти нігті!

Особливої уваги вимагають руки та їх чистота. Дитині мають пояснити, що руками вона тримає різні предмети: олівці, ручки, книжки, зошити, м'ячі, іграшки; гладить тварин, торкається різних предметів (ручок, ланцюгів, гачків та інших предметів) у туалетних кімнатах. Бруд, часто невидимий, що знаходиться на цих предметах, залишається на пальцях. Якщо брати немитими руками продукти харчування, то бруд потрапляє спочатку до рота, а потім до організму. Тому необхідно мити руки перед їжею, після відвідування туалетної кімнати, після будь-якої іншої діяльності (прибирання кімнати, роботи на присадибній ділянці, гри з тваринами і тому подібне) та перед сном.

Дитина має стежити за чистотою зубів і доглядати їх, оскільки стан зубів впливає на здоров'я, настрій, міміку і поведінку людини. Дуже важливо своєчасно розпочати догляд за порожниною рота і зубами дитини. Дитина має чистити зуби вранці і ввечері перед сном.

Із раннього віку необхідно привчати дитину користуватися носовою хустинкою. Варто пояснити, що під час кашлю чи чхання з носоглотки виділяється велика кількість мікробів і, якщо не користуватися носовою хустинкою, то разом з бризками відбувається зараження оточуючих. Дитина повинна мати окрему хустинку для носа і окрему хустинку для очей (особливо під час захворювання), щоб уникнути потрапляння інфекції з носа до очей і навпаки.

Хустинки мають бути завжди чистими. Змінювати їх необхідно щодня, навіть якщо вони не були використані. Витирати рот, обличчя, перев'язувати подряпину необхідно лише чистою хустинкою.

Миття іграшок в дитячому садку, інструкція та правила миття іграшок.

Не секрет, що багато іграшки у дитячому садку знаходяться в загальному доступі для великої кількості дітей. Саме тому необхідно, щоб вони завжди були в хорошому стані, яке дозволить хлопцям без ризику захворіти грати.
М'які іграшки рекомендовано вичищати не рідше 1-го разу на тиждень. Найпростіший спосіб пропилососити іграшки простим пилососом або миючим, після цього іграшку необхідно просушити. Для найбільш глибокого чищення можливо використовувати наступні способи на розсуд вихователів. В цілому миття іграшок в дитячому садку проводиться регулярно, інакше цей сад не можна вважати хорошим. Також часто миття іграшок проводиться за допомогою батьків одним із таких способів. 

Ручне прання. Вам знадобиться губка або шматок м'якої тканини, засіб для прання або простий шампунь.
Розтопіть в теплій воді вичищати засіб і збийте до утворення мильних бульбашок. Змочіть в мильній воді губку і почистіть податливу іграшку, постаравшись, щоб вона не вбирала багато води. Щоб змити бруд, але не просто розмазувати її по іграшці, споліскуйте губку якомога більше. Висушіть іграшку на батареї. Зазвичай, це займає добу. У дитячих садках є інструкція з миття іграшок, якої слід дотримуватися.

Прання в автомашині. Коли на іграшці прописано, що власне її можна прати в автомашині, запустіть цикл не вище 30 ° С. При полосканні можна додати кілька засобів для пом'якшення для білизни. Сушити їх необхідно в підвішеному стані.
Суха чистка. Для даної вправи вам потрібно великий пластмасовий пакет, харчова сода (приблизно половину склянки на 2-3 піддатливих звірка середнього обсягу), м'яка щітка. Покладіть іграшки в пакет (набагато краще вичищати 2-3 за раз), висипте соду. Прикрийте пакет і впродовж хвилини досить сильно його трусіть. Потім дістаньте іграшки і почистіть ніжною щіткою, щоб видалити соду. Для іграшок великого об'єму можна користуватися пилососом.
Хімчистка. У разі якщо іграшка сильно забруднилася, вирішується не важка хімчистка. Розпізнають 2 види чищення: суху і вологу, З яких можна вибрати потрібну.
В цілому збереження чистоти в дитячому саду не є завданням батьків, проте всіх цих правил варто дотримуватися і вдома. Напевно у вашого малюка багато особистих іграшок за якими потрібно ретельно стежити. Адже від чистоти іграшок залежить також здоров'я дитини. Пил і бруд здатні викликати сильну алергію навіть у дорослому віці, не кажучи про малюків.

Кір: симптоми, лікування, профілактика

Кір – небезпечне вірусне захворювання, яке є однією з найпоширеніших причин дитячої смертності у світі. Переважно на кір хворіють саме діти, які не мають щеплень. Однак дорослі та підлітки, яких не вакцинували в дитинстві, також можуть захворіти. Це підтверджує ситуація в Україні: з початку 2018 року кір діагностували у понад 30 тисяч людей.

Як передається кір

Вірус кору передається повітряно-крапельним шляхом при тісному контакті з хворим від моменту появи перших симптомів хвороби до 5 дня від початку висипки. В інфікованого кір також проявляється не одразу: від моменту зараження до захворювання проходить від 7 до 21 днів. Це – прихований період хвороби.

Основні симптоми кору:

сильний головний біль,

слабкість,

підвищення температури тіла до 40 градусів,

втрата апетиту,

нежить,

сухий і сильний кашель,

почервоніння і набряк горла,

збільшення лімфовузлів,

запалення слизової оболонки очей,

висип по тілу.

Лікування кору 

Якщо кір проходить без ускладнень – його лікують в домашніх умовах під наглядом лікаря. Та якщо хвороба протікає важко і дає ускладнення, лікування кору проводять в лікарні. Дорослих переважно госпіталізують. Ліків від кору немає – хворим призначають комплексну терапію, яка спрямована на боротьбу з симптомами кору і підвищення імунітету. Висип також не лікують. Спочатку тіло має покритись цятками повністю, і згодом висип зникне.

Хворим на кір дають:

підвищену доза вітамінів А і С;

препарати для зниження температури;

таблетки або сиропи від кашлю;

антигістамінні препарати;

краплі від нежитю;

мазі і краплі від запалення очей;

у рідкісних випадках антибіотики.

Профілактика кору

Найбільш дієвим способом профілактики кору є вакцинація, яка і забезпечує захист від хвороби. Щеплення роблять дитині в 12 місяців та 6 років. Додамо, що в Україні використовують комбіновану вакцину для профілактики одразу від трьох хвороб – кору, епідемічного паротиту та краснухи.Не щепленим від цього вірусу дорослим потрібно пройти вакцинацію від кору до 35 років.

Як вберегти дитину від інфекційних хвороб:

Поради для батьків.

Дотримання правил гігієни є чи не найпростішим і водночас дуже ефективним методом профілактики різних захворювань - від кишкових інфекцій до грипу. Радимо батькам, про що і як говорити з дітьми, щоб убезпечити їх від хвороб.

ЯК ПОПЕРЕДИТИ ІНФЕКЦІЙНІ ЗАХВОРЮВАННЯ

Внаслідок недотримання правил гігієни найчастіше розвиваються гострі та хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту з проявами діареї та закрепів,  гельмінтози, педикульоз, дерматити, фолікуліт, грибкові враження шкіри ніг та нігтів, захворювання слизоворї оболонки ротової порожнини, ясен та зубів, горла (стоматит, гінгівіт, карієс, ангіна), паразитарні захворювання.

Вчіть дітей не торкатися обличчя, волосся, носа, рота, очей та вух забрудненими руками. Патогенні організми часто поширюються, коли дитина торкається предмета, забрудненого мікроорганізмами, а потім торкається власного обличчя, очей, носа або рота.

Попередити розповсюдження респіраторних інфекційних хвороб допоможе дотримання правил гігієни при чханні та кашлі. Вчіть дітей під час чхання або кашлю прикривати рот та ніс одноразовою паперовою серветкою або паперовим носовичком та викидати їх у смітник одразу після використання. Якщо серветки немає, не можна закривати обличчя руками, краще зробити це за допомогою рукава чи зігнутої в лікті руки. Не варто користуватися носовичками з тканини, оскільки на них мікроорганізми можуть накопичуватися та розмножуватися. Після чхання та кашлю потрібно регулярно мити руки. В разі відсутності такої можливості, використовувати одноразові серветки з антисептичними розчином або розчин розпилити безпосередньо на руки та витерти сухою паперовою серветкою, а за відсутності - сухою і чистою тканиною.

При появі у дитини перших симптомів інфекційних захворювань, особливо грипу, її необхідно залишати вдома, щоб попередити можливі ускладнення та передачу збудника іншим. Батькам варто якомога швидше проконсультуватися з лікарем та забезпечити дитині належний догляд, згідно з рекомендаціями фахівця. У школу можна повертатися після повного одужання.

Деякі віруси та бактерії можуть виживати на твердих поверхнях до 2 діб. Тому, у разі підтвердження діагнозу інфекційного захворювання, потрібно повідомити вчителя чи іншого представника навчального закладу про те, що дитина захворіла, щоб вони провели відповідне прибирання та профілактичні заходи.  

ЩО МАЮТЬ ЗНАТИ ДІТИ ПРО ГІГІЄНУ РУК

Перше та основне правило гігієни – регулярне миття рук з милом, особливо перед кожним прийомом їжі, після відвідування туалету та повернення з громадських місць. Змалечку дітям варто пояснювати, що людина бере руками різні предмети: олівці, книги, зошити, м’ячі, гладить тварин, торкається меблів та ручок дверей тощо. На всіх цих предметах є бруд та мікроби, які часто залишаються на шкірі пальців та долоні. Якщо їсти немитими руками чи торкатися обличчя, збудники хвороб можуть потрапити в організм.

Дотримуючись п'яти простих порад дитина захистить свій організм від збудників поширених хвороб: спершу потрібно намочити руки водою, потім намилити до утворення піни, ретельно потерти протягом щонайменше 20 секунд, змити та витерти насухо одноразовою серветкою.

Розказуйте дитині, як правильно мити руки:

·      закочуємо рукави вище;

·      руки простягаємо під струмінь води, змочуємо їх;

·      беремо в руки мило і намилюємо їх до утворення піни. При цьому стежте, щоб дитина не забувала намилити тильну сторону долоні, між пальцями, під нігтями та зап’ястя. Користуватись потрібно тією мильницею, в якій мило може висихати, а не тими, в яких воно завжди знаходиться в мокрому стані.

·      тремо руку об руку;

·      змиваємо з рук піну великою кількістю води;

·      перевіряємо, наскільки добре вимили руки;

·      витираємо руки чистим і сухим паперовим рушником чи серветкою;

·      закриваємо кран паперовим рушником чи серветкою;

·      перевіряємо сухість долонь, для цього притискаємо до щік руки тильною стороною.

Як діти, так і більшість дорослих не задумуються про те, що закривають кран після миття чистими руками і таким чином мікроорганізми можуть знову потрапити на руки. Варто користуватися паперовою серветкою.

Якщо мило та вода недоступні, можна використовувати дезінфікуючий засіб для рук, який містить щонайменше 60% спирту. Ці засоби прості у використанні та швидко зменшують кількість мікроорганізмів на руках, проте вони не забезпечують захист від усіх типів бактерій, вірусів. Важливо, щоб діти використовували їх лише у разі потреби і за призначенням, адже ці засоби можуть нашкодити при попаданні в очі або в рот.

Догляду потребують і нігті на пальцях рук та ніг. Дітей потрібно вчити регулярно підстригати та чистити нігті, а також не дозволяти гризти нігті.

ГІГІЄНА ХАРЧУВАННЯ

Ще один важливий тип гігієни – це гігієна харчування. Крім обов’язкового миття рук перед їжею, діти повинні слідкувати, щоб посуд, яким вони користуються, був чистим та непошкодженим. Крім цього, не можна ділитися посудом з друзями чи користуватися чужими столовими приборами, склянками та посудом.

Часто школярі беруть обід чи перекус з дому. Тому їм потрібно розповідати про те, як правильно зберігати різні продукти харчування, а також нагадувати, що сирі фрукти та овочі потрібно мити перед вживанням тощо.

Учні старших класів нерідко купують різні продукти харчування у магазинах чи кіосках, що розташовані неподалік від навчального закладу, тому їм потрібно пояснювати, що завжди необхідно звертати увагу на загальний вигляд, термін виготовлення та придатності, умови зберігання продуктів харчування. Вони повинні не лише знати про користь та шкоду конкретних продуктів харчування, а й про те, що продукти, які продають вуличні торговці можуть бути небезпечними через недотримання правил їх приготування та зберігання. Звичайно, представники навчального закладу повинні вживати заходів, щоб попередити таку торгівлю, тим самим захистити школярів від ризиків отруєння та зараження хворобами з цього джерела. Але це не завжди спиняє школярів, тому батькам потрібно відверто та чесно говорити з дітьми про потенційні ризики неякісного харчування, недотримання правил гігієни.

ОСОБИСТА ГІГІЄНА

Діти, які відвідують спортивні секції чи танцювальні гуртки, також повинні дотримуватися простих правил гігієни: не ділитися одягом та формою, рушниками, губками, а також засобами особистої гігієни (наприклад, антиперспірантами). Не можна зберігати брудний або вологий одяг та спорядження в шафці чи сумці, одяг потрібно прати, а спорядження – чистити. Сумки та рюкзаки теж повинні бути чистими,  особливо від залишків продуктів харчування та бруду. Крім цього, діти повинні мати змогу (відповідні умови) приймати душ після інтенсивних тренувань.

Коли дитина бачить, що рідні дотримуються правил гігієни, то слідуватиме їх прикладу. Тому батьки зобов'язані не лише вчити дитину, а й самі суворо дотримуватися простих правил гігієни.

Небезпека поруч

Кожного дня ми контактуємо з домашніми улюбленцями. Будь-то сусідська кішечка, власне цуценя чи пес, який мешкає у дворі будинку. Однак такі зустрічі можуть бути небезпечні, особливо якщо тварина буде заражена сказом. Ця тяжка вірусна хвороба передається нашим свійським улюбленцям через укуси та слину будь-яких диких теплокровних тварин. Зрозуміти, яка тварина хвора на сказ, а яка ні – дуже важко, адже ця хвороба може проявити свої клінічні ознаки лише на 10 день.

Ось деякі симптоми, які протікають разом з небезпечним захворюванням, а саме: у тварин відсутній апетит, вона виглядає сумною, пригніченою, забивається у темні кутки або в конуру, неохоче реагує на оклик. В інших випадках тварина виглядає надто слухняно (смиренно), не відходить від господаря, намагається лизати йому руки, обличчя (слина в цей час вже містить вірус і може заразити будь-кого, з ким контактує хвора тварина). Поступово наростає агресивність, зникає відчуття страху, з’являється нестримний рух вперед. Напади буйства, які можуть тривати декілька годин, змінюються періодами пригнічення, коли знесилена тварина безрухомо лежить. Іноді помітним стає параліч м’язів кінцівок, тулуба. Загальна тривалість хвороби 8-11 діб, але нерідко смерть настає вже через 3-4 доби.

Тому дуже важливо контролювати контакти домашніх улюбленців з безпритульними та дикими тваринами, дворових псів потрібно утримувати на прив’язі або у вольєрах, вигулювати на короткому повідку, щорічно та своєчасно робити профілактичне щеплення собакам і котам.

Будьте обережними і турбуйтеся не лише про своє здоров’я, а й про здоров’я наших маленьких друзів!

Кіровоградське районне

управління Головного

управління Держпродспоживслужби

в Кіровоградській області

«Профілактика ентеробіозу у дітей»

   Ентеробіоз це захворювання, викликане гостриками. Збудник хвороби – дрібний круглий гельмінт довжиною 9-12 мм, біло-рожевого кольору, місцем локалізації якого є нижні відділи тонкого і товстого кишечника.

   Зараження на ентеробіоз відбувається в результаті заковтування інвазованих яєць, що потрапляють до рота через забруднені руки, предмети побуту, через постільні речі та білизну. Гострики стійки до зовнішніх впливів і дезінфікуючих засобів. При температурі до 28 ° С яйця гостриків життєздатні до 8 днів. На іграшках, ліжку, килимах яйця зберігаються до 21 дня, на піску пісочниць – 14 днів, у воді водопроводу і водойм – 7 днів.    Симптоми захворювання. Першою ознакою захворювання є скарги дитини на постійний свербіж в області анального отвору, який може стати причиною розчухування і повторного інфікування, у дівчат свербіж може поширитися і на область піхви. У випорожненнях дитини, або при огляді анального отвору вночі можна виявити маленьких білих ниткоподібних черв’яків, дитина може відчувати особливо сильний свербіж вночі, коли глисти починають активну діяльність. Діти погано сплять, стають плаксивими, в них погіршується апетит, зменшується працездатність та успішність, виникає безсоння, неврастенія, нічне нетримання сечі. Інколи спостерігаються болі в животі, нудота, блювота, часті болісні позиви на дефекацію, рідкі випорожнення, частіше з домішками слизу. У інвазованих дітей не виробляється повноцінний імунітет після проведених профілактичних щеплень.  

         
   Профілактика ентеробіозу. За статистикою майже 90% дітей є переносниками гостриків. У дорослих це захворювання зустрічається значно рідше і становить близько 60%. Дослідження фахівців з’ясували, що найбільше яєць гостриків знаходиться на грошах, мобільних телефонах, канцелярському приладді, дитячих пісочницях і поручнях у громадському транспорті. для попередження виникнення захворювання на ентеробіоз необхідно:
— дотримуватись правил особистої гігієни;— у домі, де є хворий на ентеробіоз, потрібно кілька разів на день проводити вологе прибирання;— стежити, щоб надворі дитина не тягнула до рота підібрані з землі предмети;— коротко стригти дітям нігті;— не вживати немиті овочі та фрукти;— не витрушувати постільну білизну у приміщенні;— прасувати одяг та білизну з обох сторін після прання;— слідкувати за тим, щоб білизна була чистою.

При виникненні симптомів ентеробіозу необхідно звернутись за медичною допомогою до сімейного лікаря, лікаря терапевта, лікаря педіатра.

Дитячі інфекційні хвороби та механізми зараження ними

 Профілактика інфекційних захворювань у дітей перш за все полягає у необхідності зміцнення здоров'я дитини, підвищення опірності організму до захворювань; попередженні спілкування дитини із хворими і носіями мікробів-збудників, своєчасному проведенні профілактичних щеплень. Батьки, думаючи про майбутню дитину, мають перевірити своє здоров'я. Майбутня матір повинна додержуватися правильного режиму життя, суворо виконувати усі поради лікаря. Для нормального розвитку дитини велике значення має вигодовування материнським молоком. Воно містить так звані антитіла, що сприяють підвищенню опірності до інфекційних захворювань. Вигодовування лише груддю матері повинно продовжуватися до 5-6 міс життя дитини. У нашій країні дітям обов'язково роблять профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюку, епідемічного паротиту і кору. Вчені працюють над створенням інших вакцин. 

  Батькам слід знати, що профілактичне щеплення треба робити своєчасно, у строки, встановлені інструкцією і календарем щеплення. Воно протипоказано хворим і тим, що і перенесли якесь захворювання протягом останнього місяця. Навіть після легкого нездужання (невисока температура, нежить, кашель) можуть і виникнути різні ускладнення. Організм такої дитини неспроможний відповідно реагувати на дію вакцини. Імунітет і не вироблятиметься або буде дуже слабким. Така дитина сприйнятлива до інфекційних захворювань. Для створення імунітету після щеплення дитині необхідно створити найкращі умови і режиму і догляду. Вона повинна довго бувати на свіжому повітрі, вживати повноцінну, І багату вітамінами їжу. її слід оберігати від зараження інфекційними захворюваннями, і переохолодження. Якщо у дитини виникає реакція на щеплення, батьки повинні негайно звернутися до лікаря. Чимало батьків цього не розуміють і гадають, що робити щеплення не обов'язково, тому що зараз немає випадків захворювання на дифтерію, поліомієліт. Це хибна думка, бо токсикогенні мікроби ще циркулюють у навколишньому середовищі, вони можуть знаходитися і в носоглотці здорових дорослих людей і дітей. Протягом багатьох сторіч дифтерія забирала тисячі людських життів. Дифтерія - важке інфекційне захворювання, збудник якого швидко поширюється при кашлі та чханні, супроводжується місцевим запаленням слизових оболонок верхніх дихальних шляхів, явищами загальної і токсикації та враженням нервової серцево-судинної системи і може призвести до смерті. Дифтерія спостерігається лише у людини й викликається дифтерійною паличкою. Потрапивши в організм людини, збудник розмножується й виробляє токсин, який і призводить до захворювання. 

    Єдиним захистом дітей від захворювання на дифтерію є щеплення. У нас в країні щеплювати проти дифтерії починають з трьох місяців. Вчені довели, що протягом перших місяців життя дитину від захворювання захищає імунітет, отриманий від матері. Також доведено, що одноразове введення дифтерійного анатоксину не захищає від захворювання. 

  Розроблені правила й терміни імунізації, так званий календар щеплень, відповідно до якого дітей щеплюють тричі на першому році життя. В подальшому для забезпечення захисної дії дітей імунізують у - 18 місяців, 6, 14, 18 років. Першу планову ревакцинацію дорослих за віком та епідпоказами, які раніше були щеплені, треба здійснювати з інтервалом 5 років після останнього щеплення, подальші планові ревакцинації дорослих проводяться з мінімальним інтервалом 10 років від попереднього щеплення. Одночасне проведення щеплень проти дифтерії, кашлюка та правця не лише не зменшує, а навпаки, підсилює захисну дію. Випадки захворювання на дифтерію зустрічаються і сьогодні. Хворіють переважно не прищеплені особи або щеплені з порушенням схеми імунізації. 

Саме тому слід особливо ретельно дотримуватись термінів проведення щеплень, адже навіть незначне відхилення може спричинити втрату імунітету й захворювання на дифтерію Батькам не слід відмовлятися від вакцинації, цим ви збільшуєте ризик інфікування й захворювання дитини дифтерією. Не менш небезпечним захворюванням для дітей, особливо молодшого віку, є кашлюк. Його збудник поширюється при кашлі та чханні. Викликає довготривалі напади кашлю, які ускладнюють дитині приймання їжі, пиття або навіть дихання. Кашлюк може стати причиною легеневих проблем, ушкоджень мозку та навіть смерті. До 80% захворювань кашлюком припадає на дітей у віці до 5 років. Чим менший вік дитини, тим важчий перебіг захворювання. Саме тому щеплення проти кашлюка роблять дітям, починаючи з 3-х місяців, і завершують вакцинальний комплекс у 18 місяців. 

   Останнім часом з'явилась думка, що у зв'язку зі зменшенням захворюваності на кашлюк і нібито високою реактогенністю вакцин від щеплення можна відмовитися і захищати дітей лише від дифтерії та правця. Подібна тактика призвела у ряді країн до виникнення епідемії кашлюка, яка забрала не одне дитяче життя. Щорічно на кашлюк хворіє 40 млн. людей у всьому світі, близько 34 тис. - гине від ускладнень хвороби. По сьогоднішній день розроблено якісні, ефективні та безпечні вакцини, в тому числі з а целюлярним компонентом для профілактики кашлюка, дифтерії, правця, що розраховані на імунізацію й ослаблених дітей. Збудник кашлюка нестійкий поза організмом хворого, інфікуватися можна лише при спішуванні з останнім. Саме тому нещеплену дитину слід оберігати від спілкування з особами, які кашляють. 

  Однією з найпоширеніших дитячих хвороб є кір. Кожні 15 секунд на земній кулі від кору помирає дитина, щорічно він забирає 2 млн. людських життів. Хворіють на кір лише люди, а тому інфікуватися можна тільки від хворої особи До захворювання сприйнятливі усі люди в будь-якому віці. Воно супроводжується тяжкою лихоманкою, висипанням та симптомами, подібними до грипу. Кір може призвести до втрати слуху, запалення легенів, ушкоджень мозку або навіть смерті. Збудник поширюється дуже швидко та легко, при цьому діти, які не були вакциновані, захворіють в першу чергу. 

  Доведено, що вірус може перебувати в повітрі (зберігаючи здатність інфікувати) протягом 2 годин після того, як хвора особа залишила кімнату. На жаль, зустрічаються випадки, коли дітей не щеплюють у зв'язку з так званими протипоказаннями. Батьки вважають, що дитину, яка хворіє на астматичний бронхіт, пневмонію, ексудативний діатез тощо, не слід щеплювати. Ця думка хибна! Безпечніше отримати щеплення в період, коли дитина здорова, ніж перехворіти на кір. Саме у таких дітей кір супроводжується ускладненнями й протікає надзвичайно важко.

ПРОФІЛАКТИКА ГОСТРИХ КИШКОВИХ ЗАХВОРЮВАНЬ

Існують три шляхи передачі гострих кишкових захворювань: харчовий, водний і контактно-побутовий.

Основний шлях передачі збудників - харчовий, коли зараження відбувається через споживані продукти харчування і приготовлені з них страви, а також овочі та фрукти, забруднені мікроорганізмами і вжиті в їжу без достатньої гігієнічної і термічної обробки, елементарне недотримання правил особистої гігієни, технології приготування страв, умов та термінів зберігання сировини та готових страв, вживання неякісних харчових продуктів, які містять в собі збудник захворювання.

 

Щоб вберегти себе від захворювань кишковими інфекціями, необхідно:

- дотримуватися правил особистої гігієни;

- ретельно мити руки з милом перед вживанням їжі, після повернення з вулиці та після кожного відвідування вбиральні;

- мити та тримати у чистоті всі поверхні та кухонні прилади, що використовуються для приготування їжі;

- користуватися індивідуальним посудом;

- запобігати проникненню комах та тварин до приміщень, де відбувається приготування їжі та зберігаються харчові продукти;

- регулярно мити та обдавати окропом дитячий посуд та іграшки;

-окремо готувати і зберігати сирі та готові до вживання харчові продукти (сире м'ясо, птицю, рибу, овочі, фрукти тощо);

- для обробки сирих продуктів використовувати окремі кухонні прилади (ножі, обробні дошки тощо);

- добре прожарювати або проварювати продукти, особливо м'ясо, птицю, яйця і рибу;

- дотримуватись відповідного температурного режиму при зберіганні харчових продуктів (не залишати приготовлені харчові продукти при кімнатній температурі більше, ніж на 2 години);

- використовувати безпечну воду, не пити воду з неперевірених джерел;

- вживати бутильовану воду, у разі неможливості придбання бутильованої води використовувати охолоджену кип’ячену воду;

- використовувати харчові продукти, оброблені з метою підвищення їх безпеки, наприклад, пастеризоване молоко;

- мити та обдавати окропом фрукти і овочі, особливо у разі споживання їх у сирому вигляді;

- не вживати продукти по закінченню терміну придатності, використовувати для приготування їжі тільки свіжі харчові продукти;

- при транспортуванні і зберіганні харчових продуктів використовувати чисту упаковку (поліетилен, контейнери для харчових продуктів тощо);

- не купувати харчові продукти у випадкових осіб або в місцях несанкціонованої торгівлі;

- не давати маленьким дітям некип'ячене розливне молоко, сирі яйця тощо;

- уникати контактів з особами, які мають ознаки інфекційного захворювання.

 

 

ТІЛЬКИ ЧІТКЕ ДОТРИМАННЯ ГІГІЄНІЧНИХ ПРАВИЛ ТА ВИМОГ ДАЄ МОЖЛИВІСТЬ УНИКНУТИ ХАРЧОВОГО ОТРУЄННЯ ТА ЗАРАЖЕННЯ КИШКОВИМИ ІНФЕКЦІЯМИ.